Антонівський ліцей

   За що неповнолітні можуть нести кримінальну відповідальність?

  Відповідно до ч.1 статті 18 Кримінального кодексу України(далі - ККУ) суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинилазлочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. А згідно статті 22 кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

 Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування зохорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку здіяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабій, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство .

            Також слід зазначити, що чинним Кримінальним кодексом України передбачено особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Зокрема, неповнолітні звільняються від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру передбачені частиною другою статті 105 цього ККУ:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під наглядпедагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадянна їхнє прохання;

4) покладення нанеповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти абозаробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього доспеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до йоговиправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх тапорядок їх залишення визначаються законом.

            Примусові заходи виховного характеру, передбаченічастиною другою статті 105 ККУ, суд застосовує і до особи, яка до досягненнявіку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільнонебезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливоючастиною цього Кодексу. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, відзастосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходискасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності. Відповідно достатті 98 ККУ до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судомможуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що маютьсамостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.Розмір штрафу, в тому числі за вчинення злочину, за який передбачено основнепокарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян, встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненогозлочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисотвстановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.До неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних коштів або майна, наяке може бути звернене стягнення, засудженого за вчинення злочину, за якийпередбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячінеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосованопокарання у виді громадських робіт або виправних робіт.

2) Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають увиконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час.Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин надень.

3) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Іззаробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюєтьсявідрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах відп'яти до десяти відсотків.

4) Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на моментпостановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціальнопристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

5) Позбавлення волі на певний строк. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досяглидо вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк відшести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у видіпозбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавленняволі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочинневеликої тяжкості. Покарання у виді позбавлення волі призначаєтьсянеповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликоїтяжкості - на строк не більше одного року шести місяців;

2) за злочин середньої тяжкості - настрок не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк небільше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - настрок не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднанийз умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

            До неповнолітніх можуть бути застосовані додатковіпокарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади абозайматися певною діяльністю.

            При призначенні покарання неповнолітньому суд, крімобставин, передбачених у статтях 65-67 (обставин, які пом'якшують та обтяжуютьпокарання) враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівеньрозвитку та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покараннянеповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у видіпозбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років. Звільнення відвідбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповіднодо статей 75-78 ККУ, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Вономоже бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження доарешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю відодного до двох років. У разі звільнення неповнолітнього від відбуванняпокарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою абона її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з нимвиховної роботи. Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньоїтяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, щовнаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на моментпостановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі судзастосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

            До неповнолітнього може бути застосовано кількапримусових заходів виховного характеру. Тривалість заходів виховного характерувстановлюється судом, який їх призначає. Суд може також визнати за необхіднепризначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язкуіз закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці довісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексуз урахуванням положень, передбачених цією статтею. До неповнолітніх осіб,встановлюються такі строки давності:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

 Та встановлюютьсятакі строки виконання обвинувального вироку:

1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного зпозбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення воліза злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення воліза злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у видіпозбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення воліна строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення воліза особливо тяжкий злочин.

            Щодо умовно-дострокового звільнення від відбуванняпокарання, то до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі зазлочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосованеумовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкостівчиненого злочину, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праціта навчання довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбуванняпокарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці довісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строкупокарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості іза необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання увиді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чинеобережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувалапокарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняттясудимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, заякий вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покаранняу виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин,а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і булаумовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінченняневідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку зновувчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

            До неповнолітніх заміна невідбутої частини покараннябільш м'яким покаранням не застосовується. У разі вчинення особою, щодо якоїзастосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягомневідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання заправилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

            Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинилизлочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно достатей 88-91 цього ККУ з урахуванням положень, передбачених цією статтею.Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1) засуджені до покарання, непов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі зазлочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з днявідбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі затяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання невчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі заособливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покаранняне вчинять нового злочину.

            Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи,яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкийзлочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими вчастині першій статті 91 ККУ, після закінчення не менш як половини строку погашеннясудимості, зазначеного в частині другій цієї статті.

            Отже, можна зробити висновки, що кримінальнавідповідальність неповнолітніх має свої особливості в порівнянні із особами,які досягли вісімнадцятирічного віку, зокрема такі як можливість звільнення відкримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховногохарактеру, для них встановлено більш короткі строки щодо давності притягненнядо кримінальної відповідальності, виконання обвинувального вироку і погашення ізняття судимості, більш м'які умови для звільнення від кримінальної покарання,скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань.

            Додатково повідомляємо, що зметою підвищення правової свідомості українців та інформування громадян щодовикористання та захисту їхніх прав у повсякденному житті стартувавзагальнонаціональний правопросвітницький проект Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!».

            В рамках проекту проводитьсяінформування громадян та надання практичних рекомендацій щодо захисту прав занайбільш актуальними напрямами.

            Більше інформації про проект «Я МАЮ ПРАВО!» на сайті prаvo.minjust.gov.ua таза номером 0 800 213 103 (єдиний контакт-центр системи надання безоплатноїправової допомоги).

            Володимирецьке бюроправової допомоги